ЗНО 2017: квітня 2017

пʼятниця, 21 квітня 2017 р.

"О земле втрачена, явися!..."

Рід: лірика

Вид: патріотична

Жанр: ліричний вірш

Провідний мотив: мрія про повернення на рідну землю

Віршовий розмір: ямб

"Як добре те, що смерті не боюсь я..."

Рід: лірика

Вид: патріотична і філософська

Жанр: ліричний вірш

Провідний мотив: незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких умов.

Віршований розмір; ямб.

Василь Стус

Роки життя: 1938-1985

Народився в с. Рахнівці, що на Вінниччині, у селянській родині, помер поблиз у м. Пермі.

Поет, дисидент.

Найвідоміші твори: збірки поезій "Веселий цвинтар", "Палімпсести", "Дорога болю", вірші "О земле втрачена, явися...", "На колимськім морозі калини...", "Сто років, як сконала Січ", "Як добре те, що смерті не боюсь я...".

середа, 19 квітня 2017 р.

Василь Симоненко

"Задивляюсь у твої зіниці..."

Рід: лірика

Вид: громадянська (патріотична)

Жанр: ліричний вірш

Провідний мотив: синівська любов до України-матері.

Василь Симоненко

"Ти знаєш, що ти - людина?"

Рід: лірика

Вид: філософська

Жанр: ліричний вірш

Провідний мотив: неповторність кожної людини-особистосі

Василь Симоненко

Роки життя: 1935-1963

Народився в с. Біївцях, що на Полтавщині, у селянській родині, помер у м. Києві.

Письменник, належить до шістдесятників.

Найвідоміші твори: збірка віршів "Тиша і грім", вірш і збірка "Лебеді материнства", вірш "Ти знаєш, що ти - людина?", збірка оповідань і новел "Вино з троянд", казка "Цар Плаксій та Лоскотон".

вівторок, 18 квітня 2017 р.

Андрій Малишко

"Пісня про рушник"

Рід: лірика

Вид: особиста

Жанр: пісня

Провідний мотив: материнська любов і відданість своїм дітям

Віршований розмір: анапест

Тип римування: перехресне

Андрій Малишко

Роки життя: 1912-1970

Народився в с. Обухові, що на Київщині, у родини шевця, помер у м. Києві.

Поет, автор пісень, що стали народними ("Пісня про рушник", "Стежина", "Вчителько моя", "Київський вальс", "Ми підем, де трави похилі").

Найвідоміші твори: "Пісня про рушник", "Чому, сказати, й сам не знаю..." ("Стежина"), "Вчителько моя", "Київський вальс", "Ми підем, де трави похилі", "Журавлі", "Білі каштани".

понеділок, 17 квітня 2017 р.

Олександр Довженко

"Зачарована Десна"

Жанр: кіноповість (автобіографічне кінооповідання)

Тема: зображення дитинства й джерел формування митця

Головна ідея: оспівування краю дитинства, його людей, природи

Головні герої твору: два ліричні герої - Сашко (у новелах) і Олександр Довженко (в авторських відступах), Одарка Єрмолаївна (мати), Петро Семенович (батько), баба Марусина, дід Семен.

Сюжет: твір не має чіткого сюжету з послідовним розвитком подій - сюжет двоплановий: основна сюжетна лінія - це ніби окремі новели, друий план - ліричні відступи зрілого майстра слова.

Олександр Довженко

"Україна в огні"

Жанр: кіноповість

Тема: зображення жахливого початку війни з фашистськими загарбниками й відступу радянських військ.

Головна ідея: утвердження ідеї невмирущості української нації, високої моралі українців у кривавий час воєнного лихоліття.

Головні герої твору: родина Запорожців: Лаврін і Тетяна та їхні діти, п'ятеро синів - Роман, Іван, Савка, Григорій, Трохим і дочка Олеся, Олесина подруга Христя Хутірна, Василь, Кравчина, зрадник Заброда, німецький полковник Еріх фон Крауз і його син Людвіг.

Сюжет: святкування всією родиною 55 річниці Тетяни Запорожець - початок війни й захоплення фашистами Тополівки - вибори старости Тополівки - відправлення молоді до Німеччини - убивство Людвіга Лавріном - спалення фашистами Тополівки - відступ німецьких військ - повернення Олесі з Німеччини, зустріч на рідній землі з Христею, а згодом із Василем - проводи Олесею свого роду на війну (кілька сюжетних ліній: лінія захисту Батьківщини (доля роду Запорожців й інших учасників бойових дій), лірична лінія Олесі й Василя, лінія Христі Хутірної).

Олександр Довженко

Роки життя: 1894-1956

Народився в с. Сосниці, що на Чернігівщині, у родині хлібороба, помер у м. Москві.

Письменник, кінорежисер, один з основоположників національного кінематографа. Засновник жанру кіноповісті в українській літературі.

Найвідоміші твори: кіноповісті "Україна в огні", "Земля", автобіографічна кіноповість "Зачарована Десна", новела "Воля до життя", "Щоденник".

субота, 15 квітня 2017 р.

Микола Куліш

"Мина Мазайло"

Рід: драма

Жанр: сатирична комедія

Тема: зображення українізації й міщанства в Україні у 20-і роки ХХ ст.

Головна ідея: засудження міщанства, національної упередженості й зверхності.

Головні дійові особи: родина Мазайла - Мина Мазайло, його діти Рина й Мокій, дружина Килина (Мазайлиха); дядько Тарас, тьотя Мотя, Уля.

Сюжет: харківський службовець "Донвугілля" Мина Мазайло (колишній українець) у своєму прізвищі вбачає головну причину своїх життєвих і службових поразок, тому й вирішив змінити його на "більш благородне" - російське Мазєнін. Мина наймає вчительку "правільних проізношеній", яка вчить його грамотно говорити "по-руському". Син головного героя, навпаки, прихильник української мови і взагалі всього українського. Мина від цього страждає. Не підтримує позиції Мини й національно свідомий дядько Тарас, який дуже схожий на запорожця. На боці Мини - дружина, дочка Рина й терміново викликана телеграмою родича з Курська тьотя Мотя. Кульмінаційним моментом у творі стає звільнення Мини Мазайла-Мазєніна з посади за "систематичний опір українізації".

Микола Куліш

Роки життя: 1892-1937

Народився в с. Чаплинці, що на Херсонщині, у селянській родині, помер у Карелії (СРСР).

Драматург, представник "розстріляного відродження".

Найвідоміші твори: п'єси "97", "Народний Малахій", "Патетична соната", "Маклена Граса", "Мина Мазайло".

Остап Вишня

"Сом"

Рід: епос

Жанр: усмішка

Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з'їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера.

Головна ідея: виховання любові до природи.

Композиція: усмішка складається з чотирьох частин: у першій оповідач запрошує читача побувати на Осколі й помилуватися краєвидами цієї річки; у другій частині дід Панько застерігає бути обережним біля ковбані, у якій живе величезний сом; у третій частині йдеться про сома, який тягав за собою моторного човна; у четвертій герой-оповідач розповідає про те, чим живляться соми і як їх ловити.

Остап Вишня

"Моя автобіографія"

Рід: епос

Жанр: гумореска

Тема: розповідь про батьків, навчання й формування світогляду письменника.

Головна ідея: у гумористичній формі висвітлити фактори, які впливають на формування митця.

Композиція: гумореска складається з трьох розділів: у вступному етюді-розділі йдеться про народження Остапа Вишні, його батьків та витівки дитинства; у другому й третьому розділах з тим самим, що і в першому, відтінком добродушного сміху розповідається про навчання й формування світоляду майбутнього майстра слова.

Остап Вишня

Роки життя: 1889-1956

Справжнє ім'я - Павло Михайлович Губенко.

Народився на хуторі Чечва, що на Полтавщині, помер у м. Києві.

Письменник-гуморист, засновник жанру усмішка в українській літературі.

Найвідоміші твори: збірки "Вишневі усмішки", "Вишневі усмішки кримські", "Українізуємось", "Вишневі усмішки закордонні", "Мисливські усмішки", гумореска "Моя автобіографія".

пʼятниця, 14 квітня 2017 р.

Валер'ян Підмогильний

"Місто"

Рід: епос

Жанр: урбаністичний роман

Тема: підкорення людиною міста

Головна ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто

Головні герої: Степан Радченко, Надійка, Мусінька або Тамара Василівна (її чоловік Гнідий та син Максим), Зоська, Рита, Левко, Михайло Світозаров, Вигорський.

Сюжет

І частина. Степан Радченко разом з односельцями Надійкою та Левком дісталися Дніпром до Києва на навчання. Степан оселився на Подолі, у дядькового знайомого крамаря Гнідого. Спочатку він жив у столярній майстерні поряд з коровами, спав на дошках, їв черствий хліб з салом. Степан пішов до інституту, але треба було ще пройти приймальну комісію, намагався влаштуватися на роботу, проте його ніхто ніде не чекав, незважаючи на заслуги перед революцією. Він навідався до Левка, потім до Надійки, яка все більше йому подобалася. І ось нарешті Радченко скав іспити - і став студентом. Господар Гнідий запропонував Степанові перебратися жити в будинок, на кухню, але за це він ма допомагати по господарству. У Надійки на квартирі збиралося товариство. Один з юнаків запропонував відвідати літературну вечірку. Степан із заздрістю слухав майстерне читання творів молодих і вже відомих письменників, а також оплески, якими обдаровували митців вдячна аудиторія. Радченко вирішив написати оповідання про свою бритву, якою як полонений повстанець викупився у черкеса з денікінського полону, а потім повернув її собі, бо того солдата було вбито. "Долю своєї бритви він підніс до історії громадянської війни, зробив її символом виборюваної влади". Підписав свій твір більш благородним ім'ям "Стефан Радченко". Він поніс оповідання відомому літературному критику Світозарову, але той навіть не захотів з ним розмовляти. Знищений і принижений, він пішов до Надійки. Гуляючи у парку, він грубо схопив її в обійми й стиснув так сильно, що дівчина розплакалася. Степан сказав, що йде від неї назавжди. Уночі до Степана почала приходити дружина Гнідого, Тамара Василівна. Коли її син дізнався про таємні нічні зустрічі матері з квартирантом, то вчинив бійку зі Степаном і покинув дім. Радченко мав успіхи в навчанні. Професор, який приймав іспит з української мови, був здивований глибокими знаннями хлопця, а коли дізнався про те, що він живе в матеріальній скруті, порадив читати лекції з української мови на курсах для держслужбовців. Так Степан і зробив. Заробивши грошей, хлопець купив новий одяг і переїхав до кімнати знайомого Бориса. На курсах Степан познайомився з поетом Вигорським, якого слухав на літвечірці, вони потоваришували.

ІІ частина. Хоч Степан і позбувся злиднів, проте й далі жив скромно. Його твори почали друкувати в журналах, хлопець був на десятому небі. Він познайомився з городянкой Зоською, коли купував лотерею. Степан все більше захоплюється Зоською, передусім її непередбачуваністю та невгамовністю. Він дарує їй цукерки та квіти, водить до театру й кіно. Радченко відвідує редакцію журналу, бере участь у літературних дискусіях. Покидає університет та більше читає лекцій української на курсах. Приходить звістка, що збірку оповідань Степана опублікують і йому належить отримати гонорар у 350 карбованців. Якось хлопець зустрів земляка Бориса, той розповів йому, що одружується. Радченко за описом упізнав Надійку, і йому стало прикро. Вийшла друком збірка оповідань Степана Радченка. Згодом його обирають на посаду секретаря журналу - і він з головою поринає у роботу. Степанові захотілося затишної квартири, тим паче його доходи це дозволяли. Коли Радченка обрали до культкомісії місцевкому, йому все важче стало знаходити час для зустрічей із Зоською.

Валер'ян Підмогильний

Роки життя: 1901-1937

Народився в с. Чаплі під Катеринославом у заможній родині, помер на Соловках.

Письменник, перекладач, представник "розстріляного відродження".

Найвідоміші твори: романи "Місто", "Невеличка драма", повість "Остап Шаптала", оповідання "Історія пані Ївги".

вівторок, 11 квітня 2017 р.

Юрій Яновський

"Дитинство"

Рід: епос

Жанр: новела

Тема: розповідь про яскравий світ дитинства Данила Чабана, майбутнього комісара, у дореволюційному селі південного степу.

Головні ідеї: розкриття першовитоків входження людини у великий, прекрасний, але жорстокий світ; оспівування нетлінної вартості національних основ буття, спадковості поколінь і духовної пам'яті.

Герої: Данилко, дід Данило, батько Ригор, мати Ригориха.

Сюжет: твір починається з опису Перекопської рівнини - широкого степу на півдні України. Далі, познайомившись із маленьким Данилкою, читач спостерігає за факторами, які впливали на його формування: заклопотана мати-господиня, п'яничка батько, який умів чудово співати, мудрий прадід Данило, котрий знав усе - і коли краще риба ловиться, і коли бджоли більше меду кладуть, і яку користь кожна квітка дає, і багато іншого. Новела закінчується мандрівкою старого з правнуком до моря, під час якої маленький хлопчик дізнається про могутність народу, історію своїх предків. Кульмінаційним моментом стає несподівана смерть прадіда, який в останню мить повчає хлопчика: "Топчи землю, синок". Маленький Данилко озирається навколо, уперше відчуває себе самотнім і біжить сонячним степом.

Юрій Яновський

Роки життя: 1902-1954

Народився в с. Нечаївці, що на Кіровоградщині, у селянській родині, помер у м. Києві.

Письменник, кіноредактор і кіносценарист.

Найвідоміші твори: збірки оповідань "Мамутові бивні", "Кров землі", повість "Байгород", романи "Майстер корабля", "Чотири шаблі", "Вершники".

Микола Хвильовий

"Я(Романтика)"

Рід: епос

Жанр: новела

Тема: протистояння добра і зла в душі героя ("чекіста і людини"), його роздвоєність

Головна ідея: фатальна невідповідність між ідеалами революції та засобами їх досягнення; розвінчання й засудження революційного фанатизму

Головні герої твору: "Я" - главковерх "чорного трибуналу", доктор Тагабат, дегенерат, Андрюша; мати "Я".

Композиція: ліричний заспів і три частини; розповідь ведеться від першої особи; поєднання картин-марень і картин моторошньої реальності.

Сюжет: засідання "чорного трибуналу комуни" у "фантастичному палаці" (будинок розстріляного шляхтича) - ухвалення одного й того ж вироку: "Розстрілять!" (без адвокатів і прокурорів) - увечері вдома матии "Я" заспокоює розтерзану душу "м'ятежного сина революції" - одного дня "чорний трибунал" ухвалює вирок розстріляти черниць за антиреволюційну агітацію - серед них "Я" упізнає свою матір - щаб довести відданість революційній справі, "Я" власноруч застрелив свою матір.

Микола Хвильовий

Роки життя: 1893 - 1933

Справжнє ім'я - Микола Григорович Фітільов

Народився в с. Тростянці, що на Харківщині, в учительській родині, помер у м. Харкові.

Письменник, ініціатор літературної дискусії 1925-19928 років ("Геть від Москви! Дайощ психологічну Європу!"). Засновник ВАПЛІТЕ.

Найвідоміші твори: збірка прозових творів "Сині етюди", новели "Я(Романтика)", повість "Санаторійна зона", роман "Вальдшнепи", памфлети "Камо грядеши?" й "Думки про течії".

Богдан-Ігор Антонич

"Різдво"

Рід: лірика

Вид: філософська

Жанр: ліричний вірш

Провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів)

Віршований розмір: хорей

Літературознавці про твір: Б.-І. Антонич не вдавався до "оязичнення християнства" чи навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші "Різдво", де християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язичницькими мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. І навіть волфи уподібнюються до лемків: "Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий". Образ місяця, що проймає увесь твір, - теж праукраїнський, язичницький символ Різдва, народження нового світу. Отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтимним переживання віри.

Богдан-Ігор Антонич

Роки життя: 1909 - 1937

Народився на Лемківщині в родині сільського священика, помер через хворобу, похований на Яновському цвинтарі в м. Львові.

Найвідоміші твори: збірки поезій "Привітання життя", "Три перстені", "Книга Лева", "Зелена Євангелія", "Ротації".

понеділок, 10 квітня 2017 р.

Володимир Сосюра

"Любіть Україну!"

Рід: лірика

Вид: патріотична

Жанр: ліричний вірш

Провідний мотив: щира любов до рідної України

Віршований розмір: амфібрахій

Літературознавці про вірш: у цьому вірші подналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі (Н. Бернадська).

Володимир Сосюра

Роки життя: 1898 - 1965

Народився на ст. Дебальцеве, що на Донеччині, у родині вчителя, помер у м. Києві.

Найвідоміші тв.ори: роман "Третя Рота"; збірки поезій "Поезії", "Червона зима"; поеми "Червона зима", "Мазепа", "Розстріляне безсмертя"; вірші "Любіть Україну!", "Так ніхто не кохав".

Микола Зеров

"Київ - традиція"

Рід: лірика

Вид: патріотична (громадянська)

Жанр: сонет

Провідний мотив: утвердження незнищенності краси, культури духовності стародавнього Києва.

Віршований розділ: ямб

Літературознавці про твір: у сонеті поет змальовує образ Києва як прадавнього могутнього державного й культурного центру України, Європи, у якому й нині продовжуються славні предковічнітрадиції творчості. Він згадує футуристів і П. Тичину. Зверніть увагу, митців - протилежних за світтовідчуттям. Отож автор наголошує на свободі творчості, що панувала тоді в Києві. Написаний у час національної поразки, сонет закликав земляків не впадати у відчай, а зосередитися на духовності, творчості (В. Пахаренко).